DOCUDAYS UA: РЕЖИССЕРЫ О СВОИХ ФИЛЬМАХ

Written by on March 27, 2018

Стартовал 15-ый Международный фестиваль документального кино Docudays UA. «Равные равенства» – так звучит тема фестиваля в этом году. В программу войдут фильмы, фокусирующие внимание на всех видах дискриминации в обществе.

С 23-го по 30-е марта зрители увидят 62 фильма из 36 стран мира, среди них – и украинские премьеры. Мы попросили режиссеров рассказать о своих фильмах.

Ярослав Пилунский, «Первая сотня»

Стрічка – це емоційна історія Першої майданівської сотні, яка перемогла внутрішнього ворога й висунулася на передову боротьби з ворогом зовнішнім. Перед глядачем розгортаються непроминальні людські історії, зіткнення харизматичних характерів, виклики й рішення на межі життя і смерті, пошук взаємодії, перші кроки до формування громадянського суспільства. Усе це підсумовується осмисленням пройденого шляху й оптимістичним поглядом в українське майбутнє.

Фільм зітканий як людська пам’ять, у якій минуле наповнене вибірковими подіями особистих переживань. Разом із тим, він прагне осмислити новітній український час та події в проекції на історію людства.

Татьяна Ходаковская, «Манящий, Сладкий, Без Границ или Песни и Танцы о Смерти»

Мы снимали фильм «Манящий, Сладостный, Без Границ или Песни и Танцы о смерти» четыре года в четырех странах – в Украине, в Грузии, в Италии и в США(в Нью-Йорке). Идея фильма –напоминания о ценности жизни пришла мне в голову после съемоки грового 4-хсерийного фильма «Ангелывойны».

Хотелось сделать оптимистичный фільм о смерти, стилизуя его под. саму жизнь – случайные неслучайные встречи, нелепости, абсурд, неряшливость, красота несовершенства.Фильм разделен на три части. Манящий – это история о дружбе и попытке обмануть смерть, заменив ее памятью. Главный герой в ней – сценарист и поэт, маестро Тонино Гуэрра и его итальянский город Пеннабили. Сладостный – это история о снеге, за которым невидно страха. Герои этой новеллы – украинские Карпаты и их жители. Без Границ – это новелла о любви. Мы начинали этот фильм с оператором Георгием Беридзе, который умер через год после начала съемок. Моя любовь к нему – все так же без границ, любовь его жены художницы Табуны Мелакишвилли в ее рассказе о синем цвете и любовь его сына в том, что он продолжил снимать с нами фильм, который начинал Георгий. Тот, кто умер сегодня, не сможет упасть с велосипеда завтра. Я, мой сорежиссер Саша Стеклоенко, продюсер Максим Асадчий, и все, кто участвовал в создании фильма, пытаемся помнить об этом.

Алина Горлова, «Явных проявлений нет»

«Явных проявлений нет» – очень интимная и лична история возвращения с войны главной героини Оксаны Якубовой. В фильме показан путь ее реабилитации и преодоления посттравматического стресса. Много внимания уделено травмирующим воспоминаниям, но несмотря на это, мы постарались сделать фильм образным. Считаем, что тема – очень важная и острая на ряду с большим количеством самоубийств среди военных.

Петр Армяновский, «Горчица в садах»

Для мене «Гірчиця в садах» – це спроба повернутися додому. Нерідко в нас є дім, де ми народились, виросли, але вже давно не живемо. І здається простір, його деталі можуть працювати як машина часу. І яка різниця між мною тоді і зараз? Головна героїня фільму, Олена, – вражаюча особистість, кандидатка мистецтвознавства, бізнес-вумен, театральна режисерка, яка працювала в багатьох країнах. Але у цьому фільмі вона провідник в особисті спогади кожного глядача та глядачки. Принаймні я, як режисер, на це сподіваюсь. І мрію зняти про Олену повнометражний фільм.

Жанна Максименко-Довгич, «Выходной»

У південному українському місті люди вийшли відзначити важливе державне свято. Пліч-о-пліч – старі і нові символи, можливість або відсутність порозуміння між людьми, які, хоч і живуть на сусідніх вулицях, проте стають все далі і далі одне від одного.

Зйомки відбувалися в Миколаєві 9 травня 2017 року, в День перемоги. Дискусії, різні символи, боротьба проукраїнського і прорадянського, червоних маків і георгіївських стрічок… Флагман російського імперського, а потім радянського кораблебудування, місто, яке за СCCР вважали цілком проросійським, раптом проявило і свою українську сутність. Стрибаючи з крайнощів у крайнощі, воно шукає своє місце на сучасній мапі України.

«Вихідний» – це портрет міста і, водночас, людей, які в ньому мешкають. Це фільм про пошук ідентичності на тлі нової війни й тектонічних змін у країні і, як наслідок, у свідомості людей. Чи можна й далі жити, застрягши однією ногою в радянському минулому, а іншою крокуючи в Європу?

Ульяна Осовская, «Почти 10 000 избирателей»

Ми намагалися максимально об’єктивно відобразити проблеми і виклики нашого часу, тому для нас, перш за все, «Майже 10.000 виборців» – це колективний портрет, зафіксований в ніжний момент становлення громадського суспільства в Україні. Ми починали знімати про волонтерський рух, і навіть самі не чекали, що це розвинеться в таку гостру і актуальну політичну історію.

источник


Reader's opinions

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *


Vashe

Vashe

Current track
TITLE
ARTIST

Background
Голосуй за любимую песню на ВАШЕ!
close-link